ВУЗ ШАГ

с. Олександрівка. Олександрівська ЗШ І-ІІІ ст.

 





Волонтерський рух

Щоденник волонтерського руху школи

 

 

  

 

 

 

Наше  село знаходиться  далеко від території АТО, і дай,    боже,  ми не переживемо страхіття війни, як переживають міста  та села  Донеччини та Луганщини.  

 Одне -  сприймати  страшне явище   "ВІЙНА" дивлячись  фільми,  читаючи газети  чи романи, оглядаючи  сайти в Інтернеті,  а зовсім  інше - це побачити  на власні  очі  весь жах війни.  

Вересень 2014року

В один із вересневих теплих сонячних  вечорів  по селу  пролетів подих страшної війни  на сході України. В той вечір  через  село  рухався виснажений в боях  батальйон територіальної оборони "Прикарпаття". Батальйон пересувався  на шкільних автобусах та грузових автомобілях з вибитими вікнами, кузова  посічені кулями та  осколками.  В автобусах  сиділи виснажені, чорні від «копоті», обпалені війною  люди. Серед них були і поранені. І ми  і вони  українці, але  вони були вже інші. То були українці , які пережили  жахливі дні війни. Їхні очі були спустошені, в них можна  прочитати тільки біль. Коли колона  машин зупинилась в центрі села,  всі олександрівці, хто були недалеко,  збіглись  до колони військових, і на деяку мить   заціпеніли від побаченого.  Хтось із жінок заголосив, а потім кинулись допомагати  воїнам, виносили їжу, купляли, або  брали в борг продукти харчування в сільських магазинах  і віддавили воїнам. Через декілька хвилин колона продовжила марш  додому. Але  в багатьох жителів  у душі  щось перевернулось.  Адже десь там, у зоні АТО,  знаходяться і  наші земляки, так само переживають  страхіття війни. Хто їм допоможе? 

У кінці серпня відділ освіти звернувся до всіх шкіл району з пропозицією  прийняти участь в акції «Лист пораненому». Наші учні охоче відгукнулись. В госпіталь м. Дніпропетровська  ВЧ 4615 відправлено листи та вірші учнів 10 класу, малюнки – побажання від учнів початкових класів. Серед них особливо  вразив  лист учениці 10 класу  Гаразаде Рої. Це був лист  дівчини, в пам’яті якої закарбувались розповіді батьків про страшні події в Азербайджані.

   Доброго дня, шановний солдате!

Я навчаюсь у 10 класі Олександрівської загальноосвітньої школи  І – ІІІ ступенів Маловисківського району Кіровоградської області. Мене звати  Гаразаде Роя.

   Ти, напевно, зрозумів, що я не українка. Мої батьки змушені були переїхати з Азербайджану до України через війну, яка була в моїй країні. Тепер у мене дві Батьківщини. Я дуже люблю Азербайджан, хоча знаю про нього із розповідей рідних (в Україну я потрапила , коли мені було шість місяців від народження). Так само люблю Україну, бо тут живу, вчуся, маю друзів. Під мирним небом України народилися мої молодші сестрички Руслана і Лейла.

   І я,  і всі мої знайомі, і однокласники з великою повагою та вдячністю звертаємося до тебе, солдате, бо ти захищаєш Батьківщину, а отже – всіх нас. Те, що відбувається на Донбасі, дуже лякає, адже гинуть люди, а життя людське найцінніше. І ти, солдате, захищаєш людські життя. Пішовши на війну, ти вже проявив мужність і патріотизм. Знай, що з тобою, з усіма вами вся Україна, ми на вас сподіваємося, ми віримо в щасливе майбутнє нашої держави.

   Залишайся живим і здоровим, солдате! Нехай швидко заживають твої рани! Зичу від усієї душі здоров’я та миру, щоб ніколи і нікому не довелося шукати іншої Батьківщини через війну у власній.

Ти виконуєш почесну справу, хай тебе Бог оберігає.

 

 

Грудень 2014 року

Отримуючи  зі ЗМІ та Інтернету інформацію про погане постачання для воюючих в АТО, ми, учні, вчителі та працівники школи, вирішили допомогти землякам - учасникам  АТО.  Ми – це звичайна сільська школа, в якій навчаються 50 учнів. І ми не в змозі  придбати дорогі тепловізири. Але  іноді  тепле слово земляків  може допомогти більше,  ніж зброя.

 

 

 

 Напередодні  Дня святого Миколая  працівниками школи,  учнями  та їхніми батьками  зібрано  кошти, теплий одяг, продукти харчування, речі першої необхідності.  Відправлено  привітання, дитячі малюнки та  4 посилки (загальною вагою 53 кг) на адресу Кізіма Петра  у військову частину, що розташована у Донецькій області м. Волноваха.

 

 

Напередодні  Нового року вирішили привітати  й інших земляків. Для збору матеріальної допомоги землякам, які воюють в АТО, учні школи звернулись до односельців. При активній участі жителів села були зібрані кошти  та  продукти харчування для Снопкова Сергія, Шостака Олександра та Компанійця Євгенія.

 

 

Разом із Новорічними та Різдвяними привітаннями направлено 6 посилок у м. Балаклею Харківської області, смт Черкаське Дніпропетровської області та смт Партизани Херсонської області, у військові частини, де служать наші земляки.

 

 

Учні школи з учителем музичного мистецтва Лойтрою А.Л. та директором  сільського будинку культури Поповою Л.О. провели благодійну акцію (Новорічні привітання для жителів села та працівників виробничих підрозділів територіальної громади). Вирішили за зібрані кошти допомогти придбати теплий одяг  учаснику АТО Шульзі Сергію, який  проходить військову службу в місті Луганську.

Учні школи привітали з Новорічними святами Нікітіна Олександра, який отримав поранення в АТО.

Січень 2015року

 

 

 

Випала щаслива нагода зустрітися із Сергієм Шульгою, який перебував у батьків у відпустці, та передати кошти для придбання зимового одягу.

Так  склалося у житті Петра Кізіма, що проживає він разом зі своєю сім’єю не у рідному селі, а на Черкащині, батьківщині дружини . Але при нагоді він завжди навідується в рідну Олександрівку, де проживають його родичі, де знаходяться могили його батьків. І цього разу, будучи в короткочасній відпустці, він із дружиною та малолітнім сином, завітав у село.

 

 

 

 

Про його приїзд дізналися односельці. Всі, хто небайдужий до долі земляків – учасників АТО, зібралися у центрі села, щоб зустріти  воїна – захисника.,

 

 

 

Прийшли привітати земляка і Нікітін Олександр і Компанієць Євген, який у цей час теж перебував у селі з короткочасною відпусткою.

 

 

А наступного дня Петро завітав у школу, де його радо зустріли учні та вчителі.

Хвилюючою була зустріч у школі з  колишнім випускником Снопковим Сергієм. Сергій Васильович подякував дітям за листи та малюнки, за теплі слова і побажання,

 

 які зігрівають душу та підтримують його та його товаришів під час бойових дій. Там, у далекому краю, у хвилини перепочинку вони не раз перечитують  дитячі рядки.

 

 

На зустрічі була вручена грошова допомога для придбання теплого військового одягу, яка зібрана учнями,  їхніми  батьками, працівниками школи та жителями села.

29 січня у школі відбувся виховний захід «Хоробрі серця», організований  спільно з працівниками сільського будинку культури та сільської бібліотеки Поповою Л. та Матвієнко Р.

 .   

 

На захід були запрошені батьки учнів.  Зі сльозами на очах слухали присутні поетичні рядки та листи – сповіді учасників АТО. Директор школи Щербак С.Б. проінформував батьків про роботу  учнівського  волонтерського руху та подякував батькам за розуміння та  підтримку.